Як творець батальйону «Торнадо» став «смотрящим» за вугіллям від президента

0














Як творець батальйону «Торнадо» став «смотрящим» за вугіллям від президента

31.07.2017

За 500 метрів від будівлі Міністерства енергетики та вугільної промисловості знаходиться офісну будівлю за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 26. Тут розташовується офіс донецького бізнесмена Віталія Кропачева. Офіс недалеко від будівлі Міненерговугілля Кропачеву потрібен, щоб, як кажуть у народі, далеко не бігати, адже він — новий «смотрящий» за вугільною галуззю України.

В політичних колах впевнені: на цю посаду його поставив Ігор Кононенко — депутат БПП і права рука президента Петра Порошенка.

На даний момент Карпачов контролює державні вугледобувні підприємства, володіє трьома збагачувальними фабриками, який раніше належали Олександру Януковичу.

Зокрема, він контролює «Центренерго» і тримає своїх людей в ряді державних структур. У тому числі Кропачеву підконтрольне одне крісло заступника міністра енергетики.

З цим самим заступника міністра, до речі, у Кропачева корпоративний конфлікт за державні фінансові потоки.

Хто такий Віталій Карпачов
Віталій Карпачов народився і довгий час жив в місті Торез Донецької області. Свій перший досвід роботи отримав на посаді комерційного директора держпідприємства «Торезький завод наплавочних твердих сплавів».

Вже тоді він взяв під свій контроль підприємство, що забезпечує пересування вагонів в цілому регіоні Донбасу, — ДП «Шахтерскпогрузтранс».

На виборах у 2010 році Карпачов пройшов від Партії регіонів до донецької обласної ради 6-го скликання по одномандатному виборчому округу в місті Торез. Став членом комісії з питань комунальної власності.

У часи президентства Віктора Януковича влада так званої «Сім’ї» на Донбасі була беззаперечною і абсолютною, і це істотно ускладнювало Кропачеву, що не входить в «Сім’ю», втілення в життя бізнес-амбіцій.

Інформації про Кропачеве до переїзду в Київ не так вже й багато. Учасники ринку називають його одним з найбагатших бізнесменів Тореза і власником багатьох підприємств, у тому числі вугільних компаній-логістів «Снежноепогрузтранс» і «Торезпогрузтранс», а також вже згаданого Торезького заводу наплавочних твердих сплавів.

Але з початком військових дій на Донбасі і встановленням в регіоні самопроголошеної «ДНР» Карпачов виявився одним з небагатьох донецьких бізнесменів, які висловили проукраїнську позицію і відмовилися визнавати владу «республіки».

Тоді сепаратисти розгромили його офіс в Торезі, частина підприємств була «віджата», а сам бізнесмен переїхав у Київ.

Чим займався після 2014 року
Втрату бізнесу Карпачов забути не зміг. Він став одним з ініціаторів створення збройного формування «Шахтарськ» (пізніше «Торнадо»). До складу цього, став скандальним, батальйону увійшли в основному колишні ув’язнені злочинці, якими керував неодноразово судимий Руслан Онищенко.

Резонансна історія цього батальйону надовго запам’ятається українцям: в 2016 році було відкрито кримінальну справу про злочини бійців «Торнадо» після виявлення фактів злочинів проти людяності, скоєних на території Луганської області з грудня 2014-го по червень 2015 року.

Бійці «Торнадо» катували місцеве населення в особливо збочених формах, тому батальйон був розформований, багато хто з «бійців» затримано.

Цікаво, що сам Карпачов був оформлений в батальйоні як рядовий міліціонер.

За словами одного з екс-торнадовцев, їх батальйон був на особливому рахунку у правоохоронних органів — забезпечували охорону «високих начальників», контролювали залізничні перевезення, в тому числі й нелегальні поставки вугілля з окупованих територій.

Одним з «хрещених батьків» батальйону, крім Кропачева, був і радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко.

Також Карпачов першим організував передачу в Київ відео зі збитим сепаратистами влітку 2014 року пасажирським Boeing-777 Malaysia Airlines.

У Києві Карпачов вирішує просуватися на «провладний» рівень. Через свого близького знайомого Геращенко він шукає зустрічі з Ігорем Кононенко — правою рукою президента України і «смотрящим» за енергетикою країни.

Не гаючи часу, Карпачов заручається підтримкою не тільки Геращенко, але і міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, активно позиціонує себе як експерт в області енергетики, роздає інтерв’ю.

В лютому 2015 року на зустрічі з Кононенко Геращенко просить його придивитися до Кропачеву і приділити йому час.

Тоді і почався їх симбіоз, який призвів до перестановки «смотрящих» в енергетичній галузі України.

Заміна Тригубенко на Кропачева
До втручання Кропачева «смотрящим» за енергетикою був Сергій Тригубенко, людина Кононенко. Змінити свого людини на торезького бізнесмена Кононенко вирішив після того, як про статус Тригубенко стало відомо ЗМІ та громадськості.

За фактом, це пояснили тим, що Тригубенко буде ефективніше в агросекторі, так як до 2011 року був заступником міністра АПК Миколи Присяжнюка.

Тригубенко на посаді «наглядача» контролював кадрову політику на підприємствах галузі та розподіл фінансових потоків.

Восени 2016 року в офіс Тригубенко з обшуком прийшло НАБУ. Приводом для цього стало кримінальне провадження, відкрите за фактом підозри у порушенні двох статей Кримінального кодексу України.

Його підозрювали у легалізація доходів, одержаних злочинних шляхом, та зловживання владою або службовим становищем, яке призвело до тяжких наслідків.

За деякими відомостями, до обшуку НАБУ міг бути причетний Карпачов, який хотів позбутися конкурента. Але, свідчить ця ж версія, мети посадити Тригубенко у нього не було — швидше, налякати і дискредитувати.

До цього моменту Карпачов контролював вже майже всю вугільну галузь, крім державної шахти «Краснолиманська», контроль за якою залишався у Тригубенко.

Скупка вугільних збагачувальних фабрик Олександра Януковича
Збагачувальні фабрики старшого сина побіжного екс-президента Януковича, Олександра, давно сподобалися Кропачеву. Включити їх у свою сферу впливу він хотів ще з часів переїзду в Київ. Але вдалося це новому «смотрящему» лише на початку весни 2017 року.

Група «ДРФЦ», що належить Януковичу-молодшому, володіла п’ятьма збагачувальними фабриками: «Україна», «Узловська», «Червона зірка», «Комсомольська» і «Росія». Загальна потужність збагачувальних фабрик — 14 млн тонн вугілля в рік. Тільки дві з фабрик — «Узловська» і «Червона зірка» — знаходяться на підконтрольній «ДНР» території, інші розташовані на українській стороні.

Так, в кінці березня 2017 року стало відомо і зміні власника ЦЗФ «Україна» — 21,6% акцій фабрики, що належать одному з фондів групи Януковича, перейшов до ТОВ «Укрдонинвест» Кропачева.

Контрольним пакетом акцій «України» все так само володіє ТОВ «ДРФЦ», оформлений на офшор Британських Віргінських островів Sarone Holdings Limited. Але ось власники компанії змінилися — і вона «переїхала» з Донецька в Мирноград (колишній Димитров).

Цікаво, що зі зміною прописки компанії-власника фабрики «Комсомольська», «Україна» та «Росія» у них немає відбою від замовлень на збагачення вугілля з боку державних вугільних об’єднань, що входять до сфери управління Міністерства енергетики.

Так, фабрика «Комсомольська» в 2016 році стала рекордсменом за ціною на переробку вугілля — фабрика переробляє тонну вугілля за 96 грн, що дорожче всіх тендерних цін на підприємствах Донбасу.

ЦЗФ «Росія» буквально відразу після втечі Януковича перестала отримувати державні замовлення, і з 2016 року простоювала.

За даними Smida, в березні 2017 року майже чверть акцій фабрик «Україна» та «Росія» дійсно перейшла до ТОВ «Укрдонинвест» Віталія і Юлії Кропачевых. Про «Комсомольської» там не уточнюється.

Крім того, екс-регіоналка, а нині депутат «Опозиційного блоку» Наталія Королевська в травні 2017 року заявила про продаж ПАТ «Львівська вугільна компанія», що володіє центральної збагачувальної фабрики «Червоноградська». Пропозицію про покупку отримали всі основні гравці: ДТЕК Ріната Ахметова, «Донбасенерго» Олександра Януковича і Карпачов.

Останній цікавиться «Львівською вугільною компанією» вже більше року. Тоді Карпачов готовий був платити за неї $2 млн. Зараз же бізнесмен заявляє, що з-за жахливого технічного стану фабрики йому треба зрозуміти, для чого її використовувати.

Також, за даними ЗМІ, Карпачов націлився на збагачувальні фабрики екс-регіонала Андрія Орлова.

«Тендерні ігри» Кропачева
Протеже Кононенко активно промишляє тендерними закупівлями. Ось кілька прикладів.

За даними видання «Наші гроші», у травні 2016 року збагачувальна фабрика «Комсомольська» Кропачева підписала договір з ДП «Первомайськвугілля» на послуги по забезпеченню вугіллям на 16 млн грн (168 тис. тонн вугілля за 95 грн за тонну).

Буквально за пару днів до цього ДП «Львіввугілля» домовився з ПАТ «Львівська вугільна компанія» на аналогічні послуги на суму 105,93 млн грн.

У лютому 2017 року ДП «Мирноградуголь» (колишнє «Красноармійськвугілля») замовило у «ЦЗФ «Комсомольська» переробку вугілля за ціною трохи дорожче — вже по 96 грн за тонну.

Влітку 2016 року НАБУ відкрило розслідування за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» при закупівлі вугілля та постачання його державної ПАТ «Центренерго».

Справа в тому, що приватні компанії-посередники закуповували вугілля у державного підприємства за цінами, що відрізняються від ринкових, для подальшої поставки його ПАТ «Центренерго». Але фактична поставка здійснювалося безпосередньо від ДП ПАТ «Центренерго». Сума угод — більше 1,2 млрд грн.

Контроль над «Краснолиманській»
Для повного контролю над енергетичної та вугільної галуззю Кропачеву бракувало лише державної шахти «Краснолиманська», яку продовжував контролювати його попередник Тригубенко.

До 2015 року держпідприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» було однією з найбільш перспективних державних шахт. Вона розташована в місті Родинське Донецької області — в 70 км на північний захід від Донецька.

Ця шахта — один з найбільш ліквідних видобувачів вугілля в країні. До війни два підприємства, експлуатували шахту, видавали на гора 3-4 млн тонн вугілля щорічно. Сьогодні — близько 2 млн тонн. На держпідприємстві працевлаштовані близько 4 700 робітників. Шахта потрапила в розряд «блакитних фішок» (тобто, найбільш цінних і надійних компаній) після захоплення російськими бойовиками більшої частини промисловості на Донбасі.

З 2003-го по 2014 рік шахту контролювало ТОВ «Краснолиманське» донецького бізнесмена Ігоря Гуменюка. У 2013 році він купив «Донбасенерго» (в інтересах Олександра Януковича). Так, компанія «Краснолиманська» переклала витрати по видобутку вугілля на підприємство, а готову продукцію розподіляла на свою користь.

Після втечі Януковича і початку бойових дій на шахту, нібито з метою порятунку та звільнення від людей екс-президента, прийшов батальйон «Дніпро-1» на чолі з командиром Юрієм Березою.

Відразу після «визволення» від колишніх керівників у підприємства з’явився новий бенефіціар. У листопаді 2015 року ДП «вк «Краснолиманська» уклала договір субпідряду з харківським ТОВ «Торговий дім-Ресурс».

Раніше співвласником «ТД Ресурс» був харківської бізнесмен Ігор Тупиків, який до цього працював помічником вже згадуваного Сергія Тригубенка.

На початку 2016 року профспілка ДП «вк «Краснолиманська» через суд зажадав розірвати договір оренди вугільних пластів з ТОВ «Краснолиманське» і позбавити компанію спецдозволу № 3316 на їх розробку.

Також гірники вимагали розірвати договір суборенди з «ТД Ресурс».

В березні 2016 року суд задовольнив вимоги позивачів: зобов’язав розірвати договору та зобов’язати Госгеонадра відкликати спецдозвіл.

Але вже буквально через три місяці, влітку 2016 року, колегія Харківського апеляційного господарського суду скасувала рішення першої інстанції.

Примітно, що апеляцію подали не тільки ТОВ «Краснолиманське», але і Держслужба геології і надр.

Таким чином, на сьогодні ТОВ «Краснолиманське» продовжує законно використовувати пласти держпідприємства.

У 2016 році Тригубенко почав втрачати контроль над підприємством, його конкурентом за контроль над цінним активом став Карпачов.

Вже влітку 2017 року «Краснолиманська» отримала нового «наглядача». Це підтверджується тим, що шахта відмовилася від подальшої співпраці з близьким Тригубенко ТОВ «Торговий дім-Ресурс».

У Кропачева є свої підприємства, які можуть стати посередниками замість підприємств екс-«наглядача». Наприклад, їм може стати ТОВ «Конгломерат-груп», яка має десятирічний досвід з торгівлі продукцією шахт Донбасу.

Карпачов і Насалик
На шляху до звання «наглядача» за енергетичною галуззю України стало природним завести близькі стосунки з міністром енергетики Ігорем Насаликом.

Карпачов завжди позиціонував себе як експерт в енергетиці і часто давав поради і інтерв’ю багатьом виданням і політикам. Але, за словами Насалика, його радником Карпачов ніколи не був, а допомагав у питаннях роботи шахт та відстоюванні системи тих шахт, які планують до приватизації. Але виконував цю роботу Карпачов, за словами міністра, на громадських засадах.

Стосунки у Кропачева і Насалика не склалися буквально з самого знайомства. У приймальні міністра постійно з’являються люди зі скаргами на нового «наглядача».

Справа в тому, що Насалик не стоїть осторонь, а контролює вугільну галузь через свого радника — донецького бізнесмена Євгена Шитилова, відомого в регіоні як «Малахіт».

Завдяки Шитилову вдалося організувати поїздку Насалика з Тетяною Бахтєєвою в самопроголошену «ДНР», де вони домовлялися про постачання вугілля.

Наступний важливий момент.

У Шитилова на державних шахтах були свої люди, яких зараз витісняють люди Кропачева — таким чином Насалик втрачає владу на підприємствах.

Карпачов поставив своїх людей у ПАТ «Центренерго» — головну точку збуту вугілля державних шахт. Так, один Кропачева — Костянтин Любоженко — став начальником відділу паливозабезпечення та якості «Центренерго», а начальником відділу матеріально-технічних поставок — близький до Кропачеву Володимир Иваровский.

Напруга між міністром і «смотрящим» розпалилися ще більше після того, як наприкінці весни 2017 року Кабмін ухвалив Концепцію реформування та розвитку вугільної галузі.

Уряд готовий виділити 1,8 млрд грн на технічне переоснащениегосударственных шахт. Половина цієї суми буде виділена з держбюджету, інша половина — позикові кошти від закордонних компаній-виробників обладнання під державні гарантії.

Основна мета — допомогти держшахтам наростити видобуток вугілля так званих газових («Р») марок.

На тому ж засіданні Кабміну Насалик підняв питання про створення «Національної вугільної компанії» (НУК), до складу якої увійшли б 28 ліквідних шахт державної юрисдикції, які входять до складу дев’яти вугільних об’єднань. Таким чином, саме НУК стало б підприємством, яке освоїть 1,8 млрд грн, призначені для розвитку держшахт.

Але швидко реалізувати свій план у Насалика не вийшло. Кабміном було створено Координаційну раду, яку очолив заступник голови Міненерго Анатолій Корзун (людина Кропачева). Тепер рішення щодо створення НУК всіляко затягується через невизначеність з вибором глави компанії.

Так, Карпачов хоче посадити у крісло директора НУК главу департаменту вугільно-промислового комплексу Міненерго Олександра Владыченко.

Насалик, у свою чергу, просуває на цю посаду голову держпідприємства «Укрвуглереструктуризація» Максима Федотова.

Зараз Насалик намагається всіляко скомпрометувати Кропачева. Він неодноразово заявляв про тендерні махінації з боку компаній Кропачева.

Також підприємства нового «наглядача» звинувачують у марнотратстві. Матеріали контрольно-ревізійного управління (КРУ) у справі і розтраті і махінацій з тендерами, за словами міністра, направлять в правоохоронні органи. У матеріалах міністерського КРУ, на які посилається Насалик, найчастіше фігурують шахти вугільних об’єднань «Красноармійськвугілля» та «Селидіввугілля», контрольованих Кропачевим.

Карпачов в боргу не залишається і називає табір супротивника «дилетантами», також збираючи команду міністра компромат.

Насалику вже нагадали інцидент із зміною цільового призначення гранту японської компанії Sanyo в розмірі $60 млн.

Навесні 2016 року міністр хотів направити ці гроші не на модернізацію турбін «Центренерго», як спочатку планувалося, а на переоснащення потужностей Калуської ТЕС, що знаходиться під його контролем.

Тоді японці трохи не відкликали свій грант.

Ще одним каменем спотикання є «Центренерго». Карпачов планує переобладнати три енергоблоки «Центренерго» з споживання антрациту (вугілля «А») на «газовий» вугілля. Для цих цілей необхідно знайти 400 млн грн.

Новий «смотрящий» розраховує отримати їх за допомогою Національної комісії регулювання енергетики і комунальних послуг (НКРЭКУ), через яку він лобіює інвестиційну надбавку до тарифу «Центренерго». Саме вона стане джерелом фінансування перекладу блоків з вугілля «А» на вугілля «Р».

Кабмін вже переглянув фінансовий план «Центренерго», в якому капітальні витрати компанії на 2017 рік затверджені в розмірі 487 млн грн, що в 4 рази більше, ніж в 2016 році.

Тому в найближчому майбутньому «смотрящий» ще не раз нагадає про себе.

За матеріалами: «Аргумент»

Источник

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий