Пригоди донецького бандерівця в Криму

0














Взагалі українського в Криму сьогодні дуже мало.

Поїхав на південь, звичайно, не окупанта погодувати, а просто треба було зустрітися із родичем. «Любов» до Російської Педерації починається з перетину кордону. Ми поїхали через Чаплинку із розрахунком, що не буде великої авточерги, як це зазвичай відбувається на Чонгарі. І не прорахувалися! Українських митників пройшли хвилин за 20. Хлопці, ви — найкращі! І уявіть, десь за 50 метрів у нас знову перевіряють паспорти і задають різні провокаційні питання типу: чому їдете через Україну? (а ми їхали з Донецька) Мета візиту в Крим? … І такі недобрі погляди… Якісь дивні наші митники: тільки-но перевірили все, а тут знову якийсь допит. І тут хтось з нас раптом помічає триколор на їхній формі! Я особисто не очікував, що росіяни поставляти свій гендель так близько до наших митників. Дякуючи Богу, ми не встигли забагато пожартувати і вчасно розпізнали «ввічливих людей». А далі цікавіше. Перед нами було 2 автівки. І перевірка цих автівок разом із нашою розтяглася аж на 2 години. Порівняйте: 20 хвилин (з нашого боку) та 2 години на митниці окупанта. Цей годину вони витратили на те, щоб обійти автівки із собаками, витрусити всі речі та обнишпорити кожен сантиметр транспорту, на якому ми їдемо, а також заповнити мільйон декларацій… Щоб, не дай Боже, ми із собою сало не завезли!

Отже кордон ми перетнули. Ще декілька годин і ми на місці. Мені трохи пощастило: я живий безкоштовно, бо у друзів. У багатоповерхівці на південний узбережжі Криму. У дворі біля будинку одразу кинулося в очі те, що більшість автівок з російськими номерами, 1 чи 2 зустрілися АНки і навіть декілька днрівських. Місцевих, мабуть, зобов’язання язали перереєструвати своїх залізних коней, бо в ті, що тут світ ставши дійсно руським я не вірю. Поперше через захмарні ціни на все. Починаючи від житла та закінчуючи звичайними овочами на салат. Альо про ціни трохи згодом.

Оскільки ми потрапили до Криму у самісінький пік сезону, звичайно на пляжі люди були, брехати не буду. Альо небагато, як при Україні, коли яблуку ніде було впасти. І то здебільшого росіяни. Українців-туристів я не зустрів жодного. Було багато вихідців зі Сходу України, альо смороду вже місцеві, які придбали тут житло задовго до війни. Сказати, що напливу туристів немає, це взагалі нічого не сказати. Мене зацікавило, хто всі ті люди на пляжі та звідки вони. Як я вже казав, це руссо турісто обліко морале (вірніше «аморале»). І тут їх можна розділити на декілька категорій. Перші — це ті, хто приїхав з Росії до своїх родичів-кримчан подихати свіжим повітрям та омити свої кістки чистимо Чорним морем. Взагалі-то навіть це певний подвиг, бо квітки з Москви до Сімферополя коштують, м яко кажучи, недешево: ціни стартують десь від 8-11 тисяч на 1 особу. До другої групи можна віднести тих росіян, які дійсно считают «Кримнаш» і як справжні адепти цієї теорії приїхали зробити картинку для пропагандиських каналів, насправді імітуючи гарний відпочинок. Бо ледь не на останні гроші прилетіли до Криму, вибачте, з голим задом, а тому вимушені економити навіть на фруктах для дітей. На хвилиночку, алича, яка зростанні там ледь не на кожному кроці, на ринку коштує 150 рублів! І, нарешті, третя група росіян на пляжі. У батьків не став питати, бо зазвичай вони або уникають відповіді, або з підозрою дивляться в мій бік. Спитав у дитини. «Ти звідки?», — кажу. «Я з Пітера» — дівчинка повернулася до мене. Виявилось, що вона з сестрою та батьками живуть в готелі, бо батьки там працюють. Від вам і туристи з росії! А тепер питання знавцям: хто з цих трьох груп залюбки буде витрачати свої гроші на відпочинок по захмарним цінам, якщо вони самі або заробітчани, або приїхали до Криму, бо є, де жити. Житло, доречі, не кожен зможе собі дозволити: 1500-2000 рублів за добу квартира або будиночок без особливого комфорту. Якщо додати сюди ще харчування, то хоч м’яка ясоїдам, хоч вегетаріанцям буде дуже важко якісно нагодувати свою батьківщину, бо і тваринна плоть і так само овочі з фруктами коштують однаково дорого. Один плюс: можна скинути зайві кілограми!)) Для прикладу куряче філе — 220-240 рублів, лаваш тонкий 2 шт у пакеті — 48 р. (в Україні 5-6 гривень), огірки — 50-80, яблука — 150 рублів, персики — 120-180 руб. А хто полюбляє lohinu (темні ягоди, «лохина» російською), будьте готові викласти 1000 рублів за кілограм. Приблизно стільки ж коштувала й малина у червні, зараз 400-450.

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

1
2
Загрузка...